| 
Болить душа через вашу нерішучість, пане президенте!
Галина Кузьменюк, Українське слово (30.11.- 06.12.2005)
2.12.05
Доки наші діти-українці, яких ми змалку вчимо не цуратися рідної мови, потрапляючи на військову службу в Крим, на схід чи навчаючись там, зазнаватимуть моральних і фізичних утисків тільки тому, що розмовляють рідною, українською?
Дивилася 10 жовтня по телевізору телеміст, у якому взяв участь Президент. Не буду говорити про своє загальне враження від передачі, але відповідь на запитання донецької студентки про другу державну мову мене вразила. Я думала, що Віктор Андрійович, за звичкою говорити по пунктах, скаже приблизно так: "Перше: "Красуне, Ви живете в державі, ім`я якої—Україна". Друге: "Державною мовою у цій державі цілком логічно є українська мова". Третє: "Про яку другу державну мову можна говорити? Крапка".
Я, наприклад, живу в тій частині України, яка сусідує із Польщею, багато людей у нас послуговуються мовою цієї держави. То що — може, вимагати третьої державної польської?
Скільки можна спекулювати на тому, що більшість населення східної України говорить російською? Чому ніхто не ставить питання: а чому? Та тому, що українською говорити непрестижно. Наша мова і далі вважається "мужичою". Чому? — Результат більш як 300-річної русифікаторської політики.
Думаєте, на сході не знають української? Знають і прекрасно вміють нею говорити. Я працювала на Донбасі. У селах там більшість говорить українською. Але коли з учнями-шестикласниками поїхала у райцентр, діти миттєво перейшли на російську, щоб ніхто з них не сміявся (так вони пояснили).
Скажіть, пане Президенте, доки ми будемо "на нашій — не своїй — землі"? Доки ми, українці, почуватимемося невістками у власній хаті? Чому у школі кількість годин на вивчення рідної мови і літератури щороку зменшується, а на вивчення іноземної — збільшується? Чому Ви офіційно твердо не заявите: державна мова одна — українська. А на вулиці, вдома говоріть хоч і арабською. Доки наші діти-українці, яких ми змалку вчимо не цуратися рідної мови, потрапляючи на військову службу в Крим, на схід чи навчаючись там, зазнаватимуть моральних і фізичних утисків тільки тому, що розмовляють рідною, українською? Доки це триватиме? Напевно, доти, доки Президент буде так "демократично" відповідати новітнім яничарам...
Наші люди через недолугу державну політику вже 15 років шукають кращої долі по закордонах. Кожен з них твердить: коли вивчив мову тієї держави, стало легше заробляти, спілкуватися. Коли ж у нас від знання чи незнання державної мови залежатиме кар`єра громадянина? Важко сказати...
Ще кілька місяців тому, вітаючи новий уряд, я була окрилена впевненістю в його курсі на українськість. Але, як марево, вона відлітає щораз далі й далі... Болить...
