Версия для печати

Пекельні знахідки в Чорному морі

Юрій Тимощук, Українське слово (15.-21.03.06)

16.03.06

Не зайве було б українським високим державникам попросити своїх російських колег надати документацію щодо всіх поховань хімічної зброї в Чорному морі та разом почати утилізацію їх.

Вчені Севастопольського національного університету ядерної енергії промисловості на чолі з Віталієм Гохом винайшли і запатентували технічний комплекс для пошуку покладів газу, нафти і газових конденсатів методом ядерно-магнітного резонансу.

Винахід виявився настільки "всевидющим", що під час робочих випробувань з розшуку корисних покладів на морському шельфі Кримського узбережжя попутно виявив і поховання під водою хімічного боєзапасу, затопленого десятки років тому.

Мобільний пошуковий комплекс "Поіск" дозволив навіть встановити кількість контейнерів з небезпечним вмістом. Як зафіксовано в акті №2, спеціально складеному 14 грудня 2004 року двосторонньою комісією з представників севастопольських ядерників і підприємства "Пирамис", в акваторії селища Чорноморське нараховано 49 контейнерів, у Керченській протоці - 11, Феодосійській затоці - 1, узбережжі Алупки - 66, Ялти (район "Ластівчиного Гнізда") - 60, Алушти - 70, Балаклави - 80, Херсонеса (Севастополь) - 27, мису Лукулл - 65 контейнерів.

Координати кожного з відхиленням 10 - 15 м зафіксовано, нанесено на морську карту. Але, за висновками фахівців та експертів, це лише частина випадково виявлених звалищ хімічної зброї. Скільки їх насправді — знають достеменно російські військовики, але документації на них не передають, бо вона ще в них не розтаємничена.

Проте і здобута інформація не викликала стурбованості у місцевих держчиновників. У побоюванні відлякати відпочивальників і туристів останні не лише зволікають із знешкодженням небезпечних покладів на дні моря, а й замовчують їх існування.

У цьому контексті варто згадати, скільки людських жертв і матеріальних збитків завдав цунамі на азійських пляжах лише через те, що з огляду на комерційні інтереси не попередили людей про його наближення. Треба замислитись і над тим, чому в Криму дедалі частіше зграями гинуть морські чайки від невстановленої, як твердять експерти, хвороби. І чи немає тут зв`язку з отруйними речовинами, що містяться у виявлених похованнях. Адже оболонки контейнерів десятиліттями піддаються корозії солоною морською водою і агресивним внутрішнім начинням. Цілком імовірно, що через утворені шпарини витікають бойові отруйні компоненти. Якщо взяти до уваги те, що в контейнерах — хімічна високотоксична зброя, призначена для знищення людей, а не гусені на яблунях, то небезпека — цілком реальна і велика. Могутньою морською течією отрута може поширитися не лише Кримським узбережжям, а й досягти Краснодарського краю Росії через Керченську протоку.

Можливо, не зайве було б українським високим державникам попросити своїх російських колег надати документацію щодо всіх поховань хімічної зброї в Чорному морі та разом почати утилізацію їх.

А тим часом чи то через чиновницьке нехлюйство, чи небажання декого з можновладців та фінансово-олігархічних кланів, щоб Україна розвідала нові поклади газу і нафти в морських шельфах, не використовується і сам згаданий винахід вчених.

А може, окремі владники побоюються, що цей прилад розшукає знову щось таке, що небажано розголошувати? Скажімо — риболовний сейнер, що безслідно зник разом із екіпажем біля берегів Криму і про долю якого вже декілька років нічого не відомо, або ж судна і плавзасоби, які за документами вважаються затонулими, але не виявлені в зазначених місцях потоплення через те, що насправді продані за кордон? Та хіба мало що може ще розшукати цей "капосний" винахід науковців...

Одним словом, окрім сьогоднішньої — хімічної — для декого з високорангових чиновників можуть виринути на поверхню моря деякі інші проблеми (не виключено, що й кримінальні). Але, попри все, зволікання із знешкодженням могильників можна кваліфікувати і як злочин перед власним народом. Можемо отримати ще один "Чорнобиль", не менш жахливий.